back

Бачення особливого становища УГКЦ

У 1907 р. у своєму пастирському посланні “Про працю для з’єдинення Східних Церков”. Шептицький писав: “Злучені з западом вірою, а обрядом з востоком, більше чим хто-небудь інший – можемо колись працювати над великим ділом возстановення церковної єдности.”

Шептицький зауважував у пастирському посланні “З нагоди 950-літ Ювілею Хрещення Руси-України”: “А що наше положення між Сходом і Заходом уже в минулих століттях змушувало наш нарід неначе в собі перетравлювати, переживати й переборювати всі точки церковного загальносвітового роз’єднання і з’єднання Церков, - нехай наша праця в тому напрямку йде до примирення і примирення поміж нами самими, щоб тим способом довести до замирення й примирення розділені Церкви. ”

Митрополит також роздумував над особливостями східньої і західної релігійної традиції: “Візантійська культура – а за нею і культура цілого слов’янського Сходу – набагато більше просякнута християнськими ідеями та має значно чіткіші сліди літургійного виховання народів, аніж західна цивілізація. На Заході великі християнські ідеї були, безперечно, фундаментом усіх культур. Вони породили інтелектуальне, мистецьке, наукове життя, яке розвинулося неймовірно інтенсивно та яке, мабуть, утратило сліди християнської ідеї, з якої повстало.”
“Насмілюся, мабуть, сказати, що на Заході занадто сильний індивідуалізм, а на Сході ми хворі на колективізм…”